"Перші сходинки до добра"

«Перші сходинки до добра»

(опис педагогічного досвіду з проблеми               

 «Морально – етичне виховання дітей дошкільного віку»)

Ми живемо в XXІ столітті… Ми володіємо незнаними до цього часу можливостями: можемо побачити трансляцію подій, які відбуваються в цей час на іншому кінці світу; можемо бути свідком того, як працює людина у відкритому Космосі…  Люди щодня рухаються вперед ,вперед до нових звершень та відкриттів. Але розвиток нових технологій повинен супроводжуватися духовним розвитком, моральним відродженням.

       Ще Григорій  Сковорода говорив: «Що може бути шкідливішим за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?»  І справді, можна знати безліч теорем чи формул, але не знати простих життєвих істин.

         Мені 32 роки. Я стою на порозі свого життєвого шляху. І з впевненістю можу сказати, що маю свої моральні цінності . Мій життєвий принцип базується на словах В.О. Сухомлинського: «Ти народжений людиною, але Людиною треба ще стати ».

         На жаль, дуже часто доводиться чути від дітей: «Я тобі дам цукерку, а ти пограйся зі мною», «Не дружи з Мариною». А ще гірше звучить вислів: «Мама казала давати здачі!». За що давати «здачі»?  Ми ж нічого не купуємо і не продаємо! Чому батьки вчать своїх дітей бути агресивними, а не прагнуть навчити їх домовлятися, мирно вирішувати конфліктні ситуації? Як зробити  взаємини дітей дружніми, безкорисними? Як навчити їх допомагати один одному? Як посіяти в дитячих душах почуття любові, справедливості, милосердя?  Над цими питаннями я  почала розмірковувати і вирішила працювати над проблемою «Морально – етичне виховання дітей дошкільного віку».

Поставила перед собою такі завдання:

•          формувати особистість дошкільника на засадах людяності, чесності, ввічливості;
•          сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання моральних правил та норм в житті кожної людини;
•          вчити дітей розуміти позитивні й негативні вчинки, давати їм оцінку;
•          закріплювати вміння дотримуватись моральних правил та норм у повсякденному житті.

Для досягнення мети використовую різноманітні методи і прийоми, а саме:

-         читання творів  художньої літератури та бесіди за їх змістом;

•          колективне обговорення вчинків персонажів;
•         розглядання ілюстрації та обговорення їх;
•        розв’язання проблемних  завдань;
•         дискусії;
•        входження в роль позитивного героя («А як би вчинив ти?»);
•        дидактичні ігри та вправи морально-етичного змісту;
•        ігри-драматизації за змістом художнього твору;
•        розв’язання суперечностей («Що добре, а що погано?»);
•       зміна кінцівки художнього твору («Щасливий фінал») ;
•       написання листа певному герою;
•       психогімнастика;
•       використання фольклору (обговорення прислів’їв, приказок, легенд).

Свою роботу намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки; враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї та методи. Багато інформації черпаю із напрацювань видатних педагогів  (Я.-А. Коменський, Й.Г.Песталоцці, К.Ушинський, С. Русова, В.О. Сухомлинський). Дуже часто читаю дітям оповідання В. Сухомлинського. Аналізуючи його маленькі твори, можна так глибоко  поринути в безмежний світ людської душі, торкнутися найтонших її струн.

Розробила:

-         серію  дидактичних ігор та вправ, мета яких полягає у вихованні любові, милосердя, ввічливості , чесності( «Розкажи про вчинок», «Квітка ввічливих слів»,  «Чарівні слова», «Квітка примирення», «Промінці для Сонечка»,  «Знайди товариша», «Подарунок для друга», «Добрі та погані вчинки» та інші);

-         заняття («Дошкільнята – ввічливі малята», «Будьмо знайомі», «Мама і тато – два сонця гарячих», «Добрі вчинки від доброї дитинки», «Щоб щасливо жити – слід з усіма дружити», «Пригоди на стежині доброти» та інші). Апробувала їх на практиці і зрозуміла, що вони мають великий виховний вплив на дошкільнят. Адже зміст занять наповнений цікавими й доступними для дитини  фактами з життя; ситуаціями морально-етичного змісту, наочними матеріалами, іграми  морально-етичного спрямування.

         Дитина може знати норми моральної поведінки, правильно відповідати на поставленні запитання, та чи це гарантія того, що в реальній життєвій ситуації  - вдома, на майданчику - дитина зробить вибір на користь добра? Тому глибоко переконана, що робота на занятті  повинна поєднуватись з роботою поза заняттям. Тільки тоді, діти зможуть засвоїти поданий результат, коли в реальних ситуаціях зможуть проявити свої знання, а головне почуття.

         В своїй роботі підтримую тісний контакт з батьками вихованців. Адже сім’я – це перше джерело, з якого діти черпають інформацію; це перша ланка в вихованні. У родині закладається духовний стержень особистості, основи її моралі. За виховання своїх дітей батьки відповідають перед суспільством. Суть цього прекрасно передав А.С. Макаренко, який писав: «Діти – це майбутні громадяни нашої країни… Вони творитимуть історію…Наші діти – наша старість. Правильне виховання – наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша провина перед іншими людьми».

Провела анкетування  з батьками вихованців «Принципи сімейного виховання» і зрозуміла,що батькам необхідно давати більше інформації щодо  виховання в родині людяності, вихованості, милосердя. Тому оновлюю батьківський куточок  цікавими порадами, саме з морального виховання(«Сім’я формує самооцінку дитини», «Ми посваримось і помиримось», «Кожна дитина – маленька людина», «Навчайте дітей самоповаги та позитивного ставлення до інших» та інші). А ще батькам завжди раджу: «Частіше розмовляйте із своїми дітьми. Цікавтесь їхнім життям, їхніми тривогами і радощами. Адже, запорука дитячого щастя – тепло родинного вогнища, взаємна любов і повага».

Працюючи над проблемою морального виховання, спостерігаю і певні результати своєї роботи:

•          діти проявляють доброту один до одного;
•          розв’язують більшість  конфліктів  мирним шляхом;
•          зникають такі почуття, як зловтіха, насмішка;
•          хлопчики виявляють повагу до дівчаток (не ображають, пропускають           вперед);
•          дотримуються правил поведінки в природі; піклуються про тварин(на         прогулянках підгодовують пташок; розповідають, як виготовляли з             батьками годівниці);
•          граючись в ігри, домовляються про тему, ролі спільної гри;
•         володіють правилами культури спілкування;
•         хвилюються, коли хтось відсутній, передають привіти;
•         звертаються з проханням виготовити подарунок для рідних.

Переконана, що виховання доброти, чуйності, людяності вкрай важливе для становлення особистості дитини-дошкільника. Тому в співпраці з дітьми,особистим прикладом, поведінкою, навчаю дітей бути толерантними, вміти вибачатись і пробачати, допомагати, співчувати один одному. 

                                             Вихователь: Гуровська Т.М.